В пам’ять про Андрея Шептицького до роковин смерті
78 років тому Андрея Шептицького не стало.
Андрей Шептицький є однією з найбагатогранніших постатей в українській історії.
Польський граф, який став українським священником.
Чернець, який умів заробляти гроші та вчив цього українців.
Багатій, який практично все до копійки віддавав на розвиток української церкви, науки, культури, патріотичне виховання молоді.
Патріот, який все життя відстоював українську ідею, – і мав конфлікт з ОУН через неприйняття насильницьких методів боротьби за цю ідею.
Людина, яка з християнським смиренням приймала усяку владу – і мала сміливість перечити сильним світу цього.
Його мудрість і практичний досвід розповсюджувалися на багато важливих сфер.
Перш за все він дав чіткий дороговказ яким чином і на якому фундаменті будувати майбутню незалежну Україну – нашу спільну Рідну Хату.
Митрополит Андрей вмів дивитись, можливо, на 50, на 100 років наперед з дійсності, яка, на думку Шептицького, була дуже складною.
Бачення Митрополита Андрея передбачало багато більшу місію українства на межі імперій, воєн і світів того часу. Він пророкував: «Не тільки у глибокому середньовіччі, але й, найімовірніше, також у майбутньому український Київ відіграватиме для цілої Західної Європи велику — можливо, вирішальну — роль».
Він мав успішний досвід як бізнесовий інвестор, допомагав розвивати українські підприємства як відповідальний учасник, що розділяє ризики та успіхи, був натхненником і організатором кооперативів, вчив людей інвестувати свої мізерні капітали, щоби разом творити конкурентоздатні виробництва. І був їхнім найбільшим інвестором, котрий не дозволяв помилятися і банкрутувати.
Він вчив не «проїдати» отримані кошти, а реінвестовувати їх у розвиток.
Шептицький спонукав інвестувати частину прибутків у розвиток української освіти, культури, соціальної опіки. Він власними коштами підтримував і виучував найбільш талановитих. Освіта, культура і спорт перетворювали пригноблених окупаційним режимом русинів у сміливих, успішних українців.
Шлях Шептицького – це шлях еволюції. Шлях поступового розвитку на міцному етичному фундаменті. Використання всіх легальних можливостей в умовах польської окупації для розвитку українства.
Допомога Шептицького в організації та фінансуванні військового вишколу українських хлопців була дуже засекреченою діяльністю. Але він розумів потребу мати нову генерацію українських старшин для майбутніх визвольних змагань.
Нам потрібне сучасне прочитання і осмислення інструкцій Шептицького про державне і національне будівництво. Нам треба брати до уваги його настанови, його бачення, його знання.
