У четверту суботу листопада Україна вшановує День пам’яті жертв Голодомору — одну з найтрагічніших сторінок нашої історії, яка назавжди змінила долю українського народу.
Голодомор 1932–1933 років був не стихійним лихом, а свідомим геноцидом українців, учиненим тоталітарним радянським режимом. Мільйони невинних людей — дітей, жінок, чоловіків, цілих родин — були приречені на мученицьку смерть лише за те, що прагнули зберегти свою землю, свою культуру, свою свободу.
Цей день — не лише про скорботу. Це день пам’яті, який зобов’язує нас не дозволити нікому перекреслити правду про трагедію нашого народу. Бо там, де пам’ятають — там живе сила, що не дає знову повторити зло.
Сьогодні, коли Україна знову виборює своє право на існування у війні з російським агресором, ми особливо гостро відчуваємо ціну життя, свободи та державності. Минуле болісно нагадує: наш народ не раз намагалися зламати голодом, страхом, війною, але українська воля сильніша за будь-який терор.
Схиляємо голови перед пам’яттю мільйонів закатованих. Запалімо свічку пам’яті у своїх домівках — як символ нашої скорботи, єдності та незламності.
Нехай її світло нагадує нам про обов’язок берегти правду, оберігати свою державу і робити все, щоб подібна трагедія ніколи не повторилася.
Пам’ятаємо. Єднаємося. Боремося за Україну.
